| Бог помсти Господь, Бог помсти з'явився, | |
| піднесися, о Судде землі, бундючним заплату віддай! | |
| Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втішатися будуть? | |
| Доки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатись злочинці? | |
| Вони тиснуть народ Твій, о Господи, а спадок Твій вони мучать... | |
| Вдову та чужинця вбивають вони, і мордують сиріт | |
| та й говорять: Не бачить Господь, і не завважить Бог Яковів... | |
| Зрозумійте це ви, нерозумні в народі, а ви, убогі на розум, коли наберетеся глузду? | |
| Хіба Той, що ухо щепив, чи Він не почує? Хіба Той, що око створив, чи Він не побачить? | |
| Хіба Той, що карає народи, чи Він не скартає, Він, що навчає людину знання? | |
| Господь знає всі людські думки, що марнота вони! | |
| Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його, | |
| щоб його заспокоїти від лиходення, аж поки не викопана буде яма безбожному, | |
| бо Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить, | |
| бо до праведности суд повернеться, а за ним всі невинного серця! | |
| Хто встане зо мною навпроти злостивих, хто встане зо мною навпроти злочинців? | |
| Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя трохи була б не лягла в царство смерти!... | |
| Коли я кажу: Похитнулась нога моя, то, Господи, милість Твоя підпирає мене! | |
| Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу! | |
| Чи престол беззаконня з Тобою з'єднається, той, що гріх учиняє над право? | |
| Збираються проти душі справедливого, і чисту кров винуватять. | |
| І Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого, | |
| і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш! |