| Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою: | |
| хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого, | |
| душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу! | |
| Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий... | |
| Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки... | |
| Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах. | |
| На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села. | |
| Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу, | |
| стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!... | |
| Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села. | |
| Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні? | |
| Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя? | |
| Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує... | |
| Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє? | |
| Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став... | |
| Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене, | |
| вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають... | |
| друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!... |