| Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні! | |
| Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять... | |
| Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого | |
| тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан? | |
| Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку! | |
| Господні слова слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене! | |
| Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим! | |
| Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається. |