| Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний. | |
| Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений. | |
| Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком: | |
| Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру! | |
| Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села. | |
| У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте! | |
| А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона! | |
| Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного! | |
| Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, | |
| забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь... | |
| Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села. | |
| Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі! | |
| Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене! |