| Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене! | |
| В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена: | |
| згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села. | |
| Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю... | |
| Пригадую я про дні давні, про роки відвічні, | |
| свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає: | |
| Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає? | |
| Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід? | |
| Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села. | |
| І промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього. | |
| Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна, | |
| і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім! | |
| Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш? | |
| Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами, | |
| Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села. | |
| Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні. | |
| Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали. | |
| Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля! | |
| Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп. | |
| Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона. |