| Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни! | |
| Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене! | |
| Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього? | |
| Людина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща! | |
| Господи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують! | |
| Заблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж! | |
| Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців, | |
| що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива! | |
| Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі, | |
| що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча! | |
| Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива, | |
| щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати! | |
| Повні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються! | |
| Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань! | |
| Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог! |