| Боже слави моєї, не будь мовчазливий, | |
| бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та пельки лукаві, язиком неправдивим говорять зо мною! | |
| І вони оточили мене словами ненависти, і без причини на мене воюють, | |
| обмовляють мене за любов мою, а я молюся за них, | |
| вони віддають мені злом за добро, і ненавистю за любов мою! | |
| Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана нехай стане! | |
| Як буде судитись нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом! | |
| Нехай дні його будуть короткі, хай інший маєток його забере! | |
| Бодай діти його стали сиротами, а жінка його удовою! | |
| І хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував! | |
| Бодай їм тенета розставив лихвар на все, що його, і нехай розграбують чужі його працю! | |
| Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його сиротам милости! | |
| Щоб на знищення стали нащадки його, бодай було скреслене в другому роді ім'я їхнє! | |
| Беззаконня батьків його хай пам'ятається в Господа, і хай не стирається гріх його матері! | |
| Нехай будуть вони перед Господом завжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, | |
| ворог бо не пам'ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її! | |
| Полюбив він прокляття, бодай же на нього воно надійшло! і не хотів благословення, щоб воно віддалилось від нього! | |
| Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива! | |
| Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться! | |
| Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло! | |
| А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, мене порятуй, | |
| бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!... | |
| Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана я відкинений! | |
| Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи, | |
| і я став для них за посміховище, коли бачать мене, головою своєю хитають... | |
| Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене! | |
| І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив! | |
| Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови! Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме! | |
| Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату! | |
| Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду, | |
| бо стоїть на правиці убогого Він для спасіння від тих, хто осуджує душу його! |