| Ти вподобав Собі Свою землю, о Господи, долю Якову Ти повернув, | |
| Ти провину народу Свого простив, увесь гріх їхній покрив! Села. | |
| Ти гнів Свій увесь занехав, Ти повстримав Свій гнів від палючої лютости! | |
| Поверни нас до Себе, о Боже нашого спасіння, а Свій гнів проти нас поторощ! | |
| Чи навіки Ти гніватись будеш на нас, і протягнеш Свій гнів з роду в рід? | |
| Отож, Ти оживиш нас знову, і буде радіти народ Твій Тобою! | |
| Покажи нам, о Господи, милість Свою, і подай нам спасіння Своє, | |
| нехай я почую, що каже Бог, Господь, бо говорить Він Мир! народові Своєму й Своїм святим, і нехай до безумства вони не вертаються! | |
| Справді, спасіння Його близьке тим, хто боїться Його, щоб слава Його була в нашій землі. | |
| Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються, | |
| правда з землі виростає, а справедливість із небес визирає. | |
| І Господь дасть добро, а земля наша дасть урожай свій. | |
| Справедливість ходитиме перед обличчям Його, і кроки свої на дорогу поставить. |