| Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід! | |
| Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог! | |
| Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини! | |
| Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна... | |
| Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає: | |
| уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів'яне та сохне! | |
| Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені, | |
| Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця! | |
| Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання... | |
| Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо... | |
| Хто відає силу гніву Твого? А Твоє пересердя як страх перед Тобою! | |
| Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре! | |
| Привернися ж, о Господи, доки терпітимемо? і пожалій Своїх рабів! | |
| Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні! | |
| Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого! | |
| Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя їхнім синам, | |
| і хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого, і діло рук наших утверди нам, і діло рук наших утверди його! |