| Пастирю Ізраїлів, послухай же, Ти, що провадиш, немов ту отару, Йосипа, що на Херувимах сидиш, появися | |
| перед обличчям Єфрема, і Веніямина, і Манасії! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас! | |
| Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось! | |
| Господи, Боже Саваоте, доки будеш Ти гніватися на молитву народу Свого? | |
| Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльозами великої міри... | |
| Ти нас положив суперечкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприятелі наші... | |
| Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось! | |
| Виноградину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав народи й її посадив, | |
| Ти випорожнив перед нею, і закоренила коріння своє, й переповнила край, | |
| гори покрилися тінню її, а віття її Божі кедри, | |
| аж до моря галузки її посилаєш, а парості її до ріки! | |
| Але нащо вилім зробив Ти в горожі її, і всі нищать її, хто проходить дорогою? | |
| Гризе її вепр лісовий, і звірина польова виїдає її! | |
| Боже Саваоте, вернися ж, споглянь із небес і побач, і відвідай цього виноградника, | |
| і охорони його, якого насадила правиця Твоя, і галузку, яку Ти для Себе зміцнив! | |
| В огні виноградина спалена, відтята, гинуть від свару обличчя Твого, | |
| нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї правиці, на людському сині, якого зміцнив Ти Собі! | |
| А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживиш, і ми будемо Ім'я Твоє кликати! | |
| Господи, Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось! |