| Прорік Бог над Богами Господь, і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його. | |
| Із Сіону, корони краси, Бог явився в промінні! | |
| Приходить наш Бог, і не буде мовчати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно! | |
| Він покличе згори небеса, і землю народ Свій судити: | |
| Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною. | |
| І небеса звістять правду Його, що Бог Він суддя. Села. | |
| Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, Ізраїлеві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я! | |
| Я буду картати тебе не за жертви твої, бо все передо Мною твої цілопалення, | |
| не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх, | |
| бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір, | |
| Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені! | |
| Якби був Я голодний, тобі б не сказав, бо Моя вся вселенна й усе, що на ній! | |
| Чи Я м'ясо бичків споживаю, і чи п'ю кров козлів? | |
| Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому, | |
| і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене! | |
| А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш? | |
| Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув. | |
| Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав. | |
| Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете. | |
| Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері... | |
| Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти. Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої! | |
| Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати! | |
| Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу! |