| Боже, покинув Ти нас, розпорошив Ти нас, Ти нагнівався був, повернися ж до нас! | |
| Ти землею затряс, і її розірвав, уздоров же уламки її, бо вона захиталась! | |
| Ти вчинив, що народ Твій побачив тяжке, напоїв нас отрутним вином... | |
| Ти дав прапора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. Села. | |
| Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи, й обізвися до нас! | |
| У святині Своїй Бог промовив: Нехай розвеселюсь, розділю Я Сихем і долину Суккотську поміряю! | |
| Належить Мені Ґілеад, Мені Манасія, а Єфрем охорона Моїй голові, Юда берло Моє. | |
| Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, филистею, вигукуй для Мене із радістю! | |
| Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене попровадить? | |
| Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже? | |
| Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота! | |
| Ми мужність виявимо в Бозі, і Він потопче противників наших! |