| Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите? | |
| Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі. | |
| Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці, | |
| їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє, | |
| що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного! | |
| Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи, | |
| нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як трава по дорозі, | |
| бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки! | |
| Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену! | |
| А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє! | |
| І скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі! |