| Вислухай, Боже, мій голос, як скаржуся я, від страху ворожого душу мою хорони! | |
| Заховай мене від потаємного збору злочинців, від крику свавільців, | |
| які нагострили свого язика, як меча, натягнули стрілу свою словом гірким, | |
| щоб таємно стріляти в невинного, вони нагло стрілятимуть в нього, і не будуть боятись!... | |
| У злій справі зміцняють себе, змовляються пастки таємно розставити, кажуть: Хто буде їх бачити? | |
| Вони кривди ховають... Загинемо, як задум їхній сповниться, бо нутро чоловіка та серце глибоке! | |
| Але вчинить Бог, що стріла на них стрілить, і нагло поранені будуть, | |
| і вчинить, що їхній язик допадеться до них, і будуть хитати головою усі, хто спогляне на них!... | |
| І всі люди боятися будуть, і будуть розказувати про чин Бога, і діло Його зрозуміють! | |
| І праведний Господом буде радіти, і буде вдаватись до Нього, і будуть похвалені всі простосерді! |