| Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді, | |
| бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене... | |
| Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх, | |
| бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої, | |
| смердять та гниють мої рани з глупоти моєї... | |
| Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний, | |
| бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця... | |
| Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого... | |
| Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе. | |
| Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною... | |
| Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль... | |
| Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе! | |
| А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває... | |
| І я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має, | |
| бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій! | |
| Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя! | |
| Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя, | |
| бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я! | |
| А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги... | |
| Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром... | |
| Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене, | |
| поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє! |