| Поправді Бог добрий Ізраїлеві, Бог для щиросердих! | |
| А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої, | |
| бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних, | |
| бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, | |
| на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів. | |
| Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля, | |
| вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися, | |
| сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно: | |
| свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!... | |
| Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду | |
| та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість, | |
| як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє? | |
| Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої, | |
| і ввесь день я побитий, і щоранку покараний... | |
| Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх. | |
| І роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх, | |
| аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив: | |
| направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх! | |
| Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів! | |
| Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні! | |
| Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле, | |
| а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!... | |
| Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю, | |
| Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене! | |
| Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого! | |
| Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки, | |
| бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе! | |
| А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини! |