| Чого хвалишся злом, о могутній? Цілий день Божа милість зо мною. | |
| Замишляє лукавство язик твій, як та бритва нагострена ти, що чиниш обману! | |
| Ти зло полюбив над добро, а неправду більш, як правду казати, Села, | |
| ти любиш усякі шкідливі слова, ти язику обманний! | |
| Отож, Бог зруйнує назавжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. Села. | |
| І побачать це праведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього: | |
| Ось муж, що Бога не чинить своєю твердинею, та на великість багатства свого покладає надію, втікає до злого свого... | |
| А я як зелена оливка у Божому домі, надіюсь на Божую милість на вічні віки! | |
| Буду славити вічно Тебе, що вчинив Ти оце, і про ймення Твоє буду звіщати побожним Твоїм, що добре воно! |