| Як вертався Господь із полоном Сіону, то були ми немов би у сні... | |
| Наші уста тоді були повні веселощів, а язик наш співання! Казали тоді між народами: Велике вчинив Господь з ними! | |
| Велике вчинив Господь з нами, були радісні ми! | |
| Вернися ж із нашим полоном, о Господи, немов ті джерела, на південь! | |
| Хто сіє з слізьми, зо співом той жне: | |
| все ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів, та вернеться з співом, хто носить снопи свої! |