Дорогие друзья! Наша книга по новозаветной текстологии уже вышла, и ее можно приобрести. Детали здесь
Главная » Библия » Библия (перевод Огиенко - украинский язык) » Псалми
| Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст, | |
| нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю! | |
| Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам, | |
| того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив! | |
| Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх, | |
| щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям. | |
| І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть. | |
| І не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний. | |
| Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою: | |
| вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися, | |
| і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав. | |
| Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім: | |
| Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал; | |
| і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч; | |
| на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні. | |
| Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки. | |
| Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього, | |
| і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи. | |
| І вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити? | |
| Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму? | |
| Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів, | |
| бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись. | |
| А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба, | |
| і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав: | |
| Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости! | |
| Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра, | |
| і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок, | |
| і спустив його серед табору його, коло наметів його. | |
| І їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс! | |
| Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах, | |
| а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців Ізраїлевих повалив... | |
| Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його, | |
| і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху. | |
| Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали, | |
| і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель. | |
| І своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому, | |
| бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті... | |
| Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість, | |
| і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається! | |
| Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу! | |
| І все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого Ізраїлевого, | |
| вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі, | |
| як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої, | |
| і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили... | |
| Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили. | |
| А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані. | |
| Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці. | |
| І Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні. | |
| Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів. | |
| Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці. | |
| І побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових. | |
| І повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині. | |
| І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх. | |
| І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула. | |
| І народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена Ізраїлеві оселив. | |
| Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували, | |
| і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук. | |
| І жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами. | |
| Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь Ізраїлем, | |
| і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей, | |
| і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога... | |
| І віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою: | |
| його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень, | |
| його священики від меча полягли, і не плакали вдови його. | |
| Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений, | |
| і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав! | |
| Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав, | |
| а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив! | |
| І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував. | |
| І вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв, | |
| від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спадок Свій, | |
| і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх! |