|
Про милості Господа буду співати повіки, я буду звіщати устами своїми про вірність Твою з роду в рід! |
|
Бо я був сказав: Буде навіки збудована милість, а небо Ти вірність Свою встановляєш на нім. |
|
Я склав заповіта з вибранцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабові: |
|
Встановлю Я навіки насіння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки! Села. |
|
І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібранні святих, |
|
бо хто в небі подібний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів? |
|
Бог дуже страшний у зібранні святих, і грізний Він на ціле довкілля Своє! |
|
Господи, Боже Саваоте, хто сильний, як Ти, Господи? А вірність Твоя на довкіллі Твоїм! |
|
Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хвилі, Ти їх втихомирюєш. |
|
Ти стиснув Рагава, як трупа, і сильним раменом Своїм розпорошив Своїх ворогів. |
|
Твої небеса, Твоя теж земля, вселенна і все, що на ній, Ти їх заложив! |
|
Північ та південє Ти їх створив, Фавор та Хермон співають про Ймення Твоє. |
|
Могутнє рамено Твоє, рука Твоя сильна, висока правиця Твоя! |
|
Справедливість та право підстава престолу Твого, милість та правда обличчя Твоє випереджують! |
|
Блаженний народ, що знає він поклик святковий, Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого! |
|
Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підвищуються Твоєю справедливістю, |
|
бо окраса їхньої сили то Ти, а Твоєю зичливістю ріг наш підноситься, |
|
бо щит наш Господній, а цар наш від Святого Ізраїлевого! |
|
Тоді богобійним Своїм промовляв Ти в об'явленні та говорив: Я поклав допомогу на сильного, Я вибранця підніс із народу: |
|
знайшов Я Давида, Свого раба, Я його намастив Своєю святою оливою, |
|
щоб із ним була сильна рука Моя, а рамено Моє вміцнило його! |
|
Ворог на нього не нападе, а син беззаконня не буде його переслідувати, |
|
його ворогів поб'ю перед обличчям його, і вдарю його ненависників! |
|
Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йменням Моїм його ріг піднесеться, |
|
і Я покладу його руку на море, і на ріки правицю його. |
|
Він Мене буде звати: Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасіння мого! |
|
Я вчиню його теж перворідним, найвищим над земних царів. |
|
Свою милість для нього навіки сховаю, і Мій заповіт йому вірний, |
|
і насіння його покладу Я навіки, а трона його як дні неба! |
|
Коли ж його діти покинуть Закона Мого, і не будуть держатись наказів Моїх, |
|
коли ізневажать Мої постанови, і не будуть держатись наказів Моїх, |
|
тоді палицею навіщу їхню провину, та поразами їхнє беззаконня! |
|
А ласки Своєї від нього Я не заберу, і не зраджу його в Своїй вірності, |
|
не збезчещу Свого заповіту, а що було з уст Моїх вийшло, того не зміню! |
|
Одне в Своїй святості Я присягнув, не повім Я неправди Давидові: |
|
повік буде насіння його, а престол його передо Мною як сонце, |
|
як місяць, він буде стояти повіки, і Свідок на хмарі правдивий... Села. |
|
А Ти опустив та обридив, розгнівався Ти на Свого помазанця, |
|
Ти неважливим зробив заповіта Свого раба, Ти скинув на землю корону його, |
|
всю горожу його поламав, твердині його обернув на руїну!... |
|
Всі грабують його, хто проходить дорогою, він став для сусідів своїх посміховищем... |
|
Підніс Ти правицю його переслідувачів, усіх його ворогів Ти потішив, |
|
і Ти відвернув вістря шаблі його... у війні ж не підтримав його... |
|
Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю, |
|
скоротив Ти був дні його молодости, розтягнув над ним сором! Села. |
|
Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь? |
|
Пам'ятай же про мене, яка довгота життя людського? Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо? |
|
Котрий чоловік буде жити, а смерти на бачитиме, збереже свою душу від сили шеолу? Села. |
|
Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності? |
|
Згадай, Господи, про ганьбу рабів Своїх, яку я ношу в своїм лоні від усіх великих народів, |
|
якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого помазанця безславлять! |
|
Благословенний навіки Господь! Амінь і амінь! |