|
Чого хвалишся злом, о могутній? Цілий день Божа милість зо мною. |
|
Замишляє лукавство язик твій, як та бритва нагострена ти, що чиниш обману! |
|
Ти зло полюбив над добро, а неправду більш, як правду казати, Села, |
|
ти любиш усякі шкідливі слова, ти язику обманний! |
|
Отож, Бог зруйнує назавжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. Села. |
|
І побачать це праведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього: |
|
Ось муж, що Бога не чинить своєю твердинею, та на великість багатства свого покладає надію, втікає до злого свого... |
|
А я як зелена оливка у Божому домі, надіюсь на Божую милість на вічні віки! |
|
Буду славити вічно Тебе, що вчинив Ти оце, і про ймення Твоє буду звіщати побожним Твоїм, що добре воно! |