|
Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите? |
|
Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі. |
|
Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці, |
|
їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє, |
|
що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного! |
|
Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи, |
|
нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як трава по дорозі, |
|
бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки! |
|
Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену! |
|
А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє! |
|
І скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі! |