|
Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний. |
|
Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений. |
|
Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком: |
|
Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру! |
|
Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села. |
|
У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте! |
|
А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона! |
|
Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного! |
|
Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, |
|
забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь... |
|
Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села. |
|
Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі! |
|
Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене! |