|
Поправді Бог добрий Ізраїлеві, Бог для щиросердих! |
|
А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої, |
|
бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних, |
|
бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, |
|
на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів. |
|
Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля, |
|
вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися, |
|
сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно: |
|
свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!... |
|
Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду |
|
та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість, |
|
як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє? |
|
Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої, |
|
і ввесь день я побитий, і щоранку покараний... |
|
Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх. |
|
І роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх, |
|
аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив: |
|
направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх! |
|
Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів! |
|
Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні! |
|
Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле, |
|
а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!... |
|
Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю, |
|
Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене! |
|
Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого! |
|
Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки, |
|
бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе! |
|
А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини! |