|
Які любі оселі Твої, Господи Саваоте! |
|
Затужена та омліває душа моя за подвір'ями Господа, моє серце та тіло моє линуть до Бога Живого! |
|
І пташка знаходить домівку, і кубло собі ластівка, де кладе пташенята свої, при жертівниках Твоїх, Господи Саваоте, Царю мій і Боже мій! |
|
Блаженні, хто мешкає в домі Твоїм, вони будуть повіки хвалити Тебе! Села. |
|
Блаженна людина, що в Тобі має силу свою, блаженні, що в їхньому серці дороги до Тебе, |
|
ті, що через долину Плачу переходять, чинять її джерелом, і дощ ранній дає благословення! |
|
Вони ходять від сили до сили, і показуються перед Богом у Сіоні. |
|
Господи, Боже Саваоте, послухай молитву мою, почуй, Боже Яковів! Села. |
|
Щите наш, поглянь же, о Боже, і придивись до обличчя Свого помазанця! |
|
Ліпший бо день на подвір'ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці, я б вибрав сидіти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наметах безбожности! |
|
Бо сонце та щит Господь, Бог! Господь дає милість та славу, добра не відмовляє усім, хто в невинності ходить. |
|
Господи Саваоте, блаженна людина, що на Тебе надіється! |