|
Вислухай, Господи, правду мою, послухай благання моє! Почуй молитву мою із уст необлудних! |
|
Від Твого лиця нехай вирок мій вийде, а очі Твої нехай бачать мою правоту! |
|
Ти випробував моє серце, навістив уночі, перетопив Ти мене, й не знайшов чогось злого. І роздумував я, щоб лихе з моїх уст не виходило, |
|
а в людських ділах, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя. |
|
Зміцняй стопи мої на дорогах Твоїх, щоб кроки мої не хиталися! |
|
Я кличу до Тебе, бо відповіси мені, Боже, нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою, |
|
покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдається до Тебе від заколотників проти правиці Твоєї. |
|
Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене |
|
від безбожних, що гублять мене, смертельні мої вороги оточили мене! |
|
Товщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундючно. |
|
Вороги оточили тепер наші кроки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю... |
|
Із них кожен подібний до лева, що шарпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті... |
|
Устань же, о Господи, його попередь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного, |
|
від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповняєш їхнє черево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони лишать. |
|
А я в правді побачу обличчя Твоє, і, збудившись, насичусь Твоєю подобою! |