|
Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене! |
|
В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена: |
|
згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села. |
|
Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю... |
|
Пригадую я про дні давні, про роки відвічні, |
|
свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає: |
|
Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає? |
|
Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід? |
|
Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села. |
|
І промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього. |
|
Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна, |
|
і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім! |
|
Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш? |
|
Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами, |
|
Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села. |
|
Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні. |
|
Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали. |
|
Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля! |
|
Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп. |
|
Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона. |