|
Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли! |
|
Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, і мене залила течія! |
|
Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!... |
|
Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, чого не грабував, те вертаю! |
|
Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхи мої перед Тобою не сховані! |
|
Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, |
|
бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!... |
|
Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері, |
|
бо ревність до дому Твойого з'їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене, |
|
і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу... |
|
За одежу надів я верету, і за приказку став я для них: |
|
про мене балакають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке попиває... |
|
А я молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости; в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого, |
|
визволь з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод! |
|
Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня! |
|
Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене, |
|
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене, |
|
наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!... |
|
Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги! |
|
Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов! |
|
І жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували... |
|
Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти тенетами, |
|
бодай їхні очі потемніли, щоб їм не бачити, а їхні клуби хай завжди хитаються! |
|
Вилий на них Свою ревність, а полум'я гніву Твого нехай їх доганяє! |
|
Нехай їхнє село опустошене буде, хай мешканця в їхніх наметах не буде! |
|
Бо кого Ти був збив, вони ще переслідують, і побільшують муки раненим Тобою... |
|
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою, |
|
нехай скреслені будуть із книги життя, і хай не будуть записані з праведними!... |
|
А я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім, |
|
і я піснею буду хвалити Ім'я Боже, співом вдячним Його величатиму! |
|
І буде для Господа краща вона від вола, від бика, що роги він має, що копита роздвоєні має. |
|
Побачать слухняні, і будуть радіти, хто ж Бога шукає нехай оживе ваше серце, |
|
бо до вбогих Господь прислухається, і в'язнями Своїми не гордує Він! |
|
Нехай хвалять Його небеса та земля, море й усе, що в них рухається, |
|
бо спасе Бог Сіона, і збудує для Юди міста, і замешкають там, і вспадкують його, |
|
і нащадки рабів Його посядуть його, й ті, хто любить Ім'я Його, житимуть в нім! |