|
Ти вподобав Собі Свою землю, о Господи, долю Якову Ти повернув, |
|
Ти провину народу Свого простив, увесь гріх їхній покрив! Села. |
|
Ти гнів Свій увесь занехав, Ти повстримав Свій гнів від палючої лютости! |
|
Поверни нас до Себе, о Боже нашого спасіння, а Свій гнів проти нас поторощ! |
|
Чи навіки Ти гніватись будеш на нас, і протягнеш Свій гнів з роду в рід? |
|
Отож, Ти оживиш нас знову, і буде радіти народ Твій Тобою! |
|
Покажи нам, о Господи, милість Свою, і подай нам спасіння Своє, |
|
нехай я почую, що каже Бог, Господь, бо говорить Він Мир! народові Своєму й Своїм святим, і нехай до безумства вони не вертаються! |
|
Справді, спасіння Його близьке тим, хто боїться Його, щоб слава Його була в нашій землі. |
|
Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються, |
|
правда з землі виростає, а справедливість із небес визирає. |
|
І Господь дасть добро, а земля наша дасть урожай свій. |
|
Справедливість ходитиме перед обличчям Його, і кроки свої на дорогу поставить. |