|
Вислухай, Боже, мій голос, як скаржуся я, від страху ворожого душу мою хорони! |
|
Заховай мене від потаємного збору злочинців, від крику свавільців, |
|
які нагострили свого язика, як меча, натягнули стрілу свою словом гірким, |
|
щоб таємно стріляти в невинного, вони нагло стрілятимуть в нього, і не будуть боятись!... |
|
У злій справі зміцняють себе, змовляються пастки таємно розставити, кажуть: Хто буде їх бачити? |
|
Вони кривди ховають... Загинемо, як задум їхній сповниться, бо нутро чоловіка та серце глибоке! |
|
Але вчинить Бог, що стріла на них стрілить, і нагло поранені будуть, |
|
і вчинить, що їхній язик допадеться до них, і будуть хитати головою усі, хто спогляне на них!... |
|
І всі люди боятися будуть, і будуть розказувати про чин Бога, і діло Його зрозуміють! |
|
І праведний Господом буде радіти, і буде вдаватись до Нього, і будуть похвалені всі простосерді! |