| І заговорив шух'янин Білдад та й сказав: | |
| Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим? | |
| Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду? | |
| Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня! | |
| Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього, | |
| якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю, | |
| і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий! | |
| Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх, | |
| бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі, | |
| отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть: | |
| Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води? | |
| Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву: | |
| отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного, | |
| бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність... | |
| На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він... | |
| Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його, | |
| на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло: | |
| Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!... | |
| Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть. | |
| Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців, | |
| аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости... | |
| Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде! |