| А Йов відповів та й сказав: | |
| Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене? | |
| Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!... | |
| Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане. | |
| Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене? | |
| Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною! | |
| Ось ґвалт! я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, та немає суду!... | |
| Він дорогу мою оточив і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву! | |
| Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови! | |
| Звідусіль Він ламає мене, і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він... | |
| І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів: | |
| полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого... | |
| Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене, | |
| мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої... | |
| Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах... | |
| Я кличу свойого раба і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його... | |
| Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби... | |
| Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене... | |
| Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав обернулись на мене... | |
| До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя... | |
| Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!... | |
| Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом? | |
| О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані, | |
| коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані! | |
| Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху | |
| цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, | |
| сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!... | |
| Коли скажете ви: Нащо будемо гнати його, коли корень справи знаходиться в ньому! | |
| то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!... |