Дорогие друзья! Наша книга по новозаветной текстологии уже вышла, и ее можно приобрести. Детали здесь
Главная » Библия » Библия (перевод Огиенко - украинский язык) » Йов
| Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило... | |
| Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас, | |
| і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога! | |
| Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі! | |
| О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!... | |
| Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх. | |
| Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього? | |
| Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте? | |
| Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього? | |
| Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі! | |
| Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх? | |
| Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти! | |
| Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене! | |
| Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку? | |
| Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду! | |
| І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний. | |
| Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде. | |
| Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю! | |
| Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би... | |
| Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись: | |
| віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!... | |
| Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай! | |
| Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій! | |
| Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом? | |
| Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати? | |
| Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені, | |
| і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною, | |
| і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!... |