| А Йов відповів та й сказав: | |
| Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!... | |
| Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це? | |
| Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний... | |
| Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги! | |
| Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю. | |
| Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість. | |
| Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські. | |
| Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила? | |
| Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла? | |
| Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу? | |
| Мудрість у старших, бо довгість днів розум. | |
| Мудрість та сила у Нього, Його рада та розум. | |
| Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений. | |
| Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть. | |
| В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду. | |
| Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів, | |
| Він розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна. | |
| Він провадить священиків босо, і потужних повалює, | |
| Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність. | |
| На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює. | |
| Відкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло. | |
| Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю. | |
| Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі, | |
| вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п'яного! |