| Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого. | |
| Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, | |
| його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі. | |
| За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його. | |
| Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми. | |
| До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні! | |
| Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його. | |
| І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах. | |
| Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод. | |
| Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє. | |
| Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара, | |
| і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної, | |
| він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість. | |
| Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда! | |
| Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї? | |
| Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання, | |
| ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня? | |
| Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите? | |
| Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова. | |
| Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде? | |
| І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх. | |
| Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна. | |
| Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою. | |
| Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він. |