Дорогие друзья! Наша книга по новозаветной текстологии уже вышла, и ее можно приобрести. Детали здесь
Главная » Библия » Библия (перевод Огиенко - украинский язык) » Йов
| А Йов відповів та й сказав: | |
| Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі, | |
| то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!... | |
| Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене... | |
| Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні? | |
| Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця? | |
| Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі... | |
| О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог! | |
| О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав, | |
| то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!... | |
| Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це? | |
| Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне? | |
| Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене? | |
| Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього... | |
| Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони, | |
| темніші від льоду вони, в них ховається сніг. | |
| Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого. | |
| Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають. | |
| Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них. | |
| І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились. | |
| Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались! | |
| Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене, | |
| і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть? | |
| Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені... | |
| Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас? | |
| Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного, | |
| і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!... | |
| Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди. | |
| Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда! | |
| Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя? |