| І заговорив шух'янин Білдад та й сказав: | |
| Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо! | |
| Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні? | |
| О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого? | |
| Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його: | |
| його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його, | |
| стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!... | |
| Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити: | |
| пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому, | |
| на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці... | |
| Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах. | |
| Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене. | |
| Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти. | |
| Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш... | |
| Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка. | |
| Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне. | |
| Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому. | |
| Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його. | |
| У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання. | |
| На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші... | |
| Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає! |