Дорогие друзья! Наша книга по новозаветной текстологии уже вышла, и ее можно приобрести. Детали здесь
Главная » Библия » Библия (перевод Огиенко - украинский язык) » Йов
| Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину? | |
| І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот? | |
| Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям? | |
| Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки? | |
| Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя, | |
| то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає! | |
| Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла, | |
| то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням! | |
| Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша, | |
| то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші! | |
| Бо гидота оце, й це провина підсудна, | |
| бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!... | |
| Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною, | |
| то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім? | |
| Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі? | |
| Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував? | |
| Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота? | |
| Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його! | |
| Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи, | |
| чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся? | |
| Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, | |
| хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана! | |
| Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти... | |
| Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя? | |
| Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала? | |
| Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе, | |
| то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав, | |
| це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього! | |
| Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його? | |
| Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його. | |
| Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився? | |
| Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому. | |
| Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою? | |
| Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив... | |
| О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник... | |
| Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками? | |
| Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього. | |
| Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею, | |
| якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував, | |
| то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися. |