| І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх. | |
| І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога. | |
| Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним. | |
| А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього. | |
| І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів! | |
| І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам. | |
| Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття! | |
| Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить. | |
| Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі. | |
| Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я! | |
| Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите. | |
| І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його! | |
| Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його! | |
| Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою. | |
| Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів... | |
| Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже. | |
| Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку. | |
| Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені... | |
| Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки! | |
| Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім! | |
| На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини, | |
| бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець! |