| І говорив Елігу та й сказав: | |
| Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене! | |
| Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує. | |
| Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре. | |
| Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє. | |
| Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя... | |
| Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду, | |
| і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними? | |
| Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає. | |
| Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди! | |
| Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату! | |
| Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права. | |
| Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав? | |
| Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав, | |
| всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!... | |
| Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів: | |
| Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного? | |
| Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний? | |
| Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук, | |
| за хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською. | |
| Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її, | |
| немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались. | |
| Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд. | |
| Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших. | |
| Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть! | |
| Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці, | |
| за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх, | |
| щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених. | |
| Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом, | |
| щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові. | |
| Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду! | |
| Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити! | |
| Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи! | |
| Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає: | |
| Йов говорить немудро, а слова його без розуміння. | |
| О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди, | |
| бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої... |