| А Йов відповів та й сказав: | |
| Моя мова й сьогодні гірка, тяжче страждання моє за стогнання мої... | |
| О, якби то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування! | |
| Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами, | |
| розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені. | |
| Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене! | |
| Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свойого Судді. | |
| Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу, | |
| на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на південь і не добачаю... | |
| А Він знає дорогу, яка при мені, хай би випробував Він мене, мов те золото, вийду! | |
| Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив. | |
| Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його. | |
| Але Він при одному, й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить: | |
| бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це! | |
| Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його... | |
| А Бог пом'якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив, | |
| бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його! |