| Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися? | |
| Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному! | |
| Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла... | |
| Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі! | |
| Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його! | |
| Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі, | |
| бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти... | |
| А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу, | |
| Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа, | |
| бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду, | |
| щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених. | |
| Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки, | |
| Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає, | |
| вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!... | |
| І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря, | |
| і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда! | |
| Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари: | |
| Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його! | |
| В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло: | |
| Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча. | |
| Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона. | |
| З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся. | |
| Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою. | |
| І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку. | |
| І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі! | |
| І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого! | |
| Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все! |