| І відповів теманянин Еліфаз та й сказав: | |
| Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою? | |
| Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них? | |
| Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога, | |
| бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів. | |
| Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе: | |
| Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений? | |
| Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав? | |
| Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно? | |
| Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого. | |
| Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі? | |
| Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають, | |
| що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова? | |
| Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений? | |
| Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса, | |
| що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду? | |
| Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу, | |
| про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того, | |
| їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них. | |
| Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано. | |
| Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник. | |
| Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча. | |
| Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти... | |
| Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою, | |
| бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього, | |
| проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх. | |
| Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром, | |
| і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені. | |
| Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки. | |
| Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений. | |
| Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому, | |
| вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене! | |
| Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка, | |
| бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника: | |
| він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його... |