Дорогие друзья! Наша книга по новозаветной текстологии уже вышла, и ее можно приобрести. Детали здесь
Главная » Библия » Библия (перевод Огиенко - украинский язык) » Йов
| По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження. | |
| І Йов заговорив та й сказав: | |
| Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік! | |
| Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!... | |
| Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!... | |
| Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!... | |
| Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання! | |
| Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити! | |
| Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої, | |
| бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!... | |
| Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер? | |
| Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав? | |
| Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок | |
| з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі, | |
| або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!... | |
| Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили? | |
| Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі, | |
| разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!... | |
| Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого... | |
| І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим, | |
| що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані, | |
| тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба, | |
| мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?... | |
| Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода, | |
| бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені... | |
| Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!... |