| Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять, | |
| залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється. | |
| Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні: | |
| ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка. | |
| Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем, | |
| місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній. | |
| Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило, | |
| не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев. | |
| Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає, | |
| пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його! | |
| Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло. | |
| Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму? | |
| Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться. | |
| Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною! | |
| Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї. | |
| Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру. | |
| Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота. | |
| Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли! | |
| Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї. | |
| А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму? | |
| Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона. | |
| Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку! | |
| Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її! | |
| Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім. | |
| Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою, | |
| коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому, | |
| тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив! | |
| І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум! |