| Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого, | |
| ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст! | |
| Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай, | |
| не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм, | |
| рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова! | |
| Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій: | |
| нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя; | |
| вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу. | |
| Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш? | |
| Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, | |
| і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!... | |
| Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами, | |
| він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми, | |
| в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває, | |
| тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема! | |
| Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його: | |
| очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють, | |
| серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе, | |
| свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів! | |
| Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї! | |
| Прив'яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй! | |
| Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся мовити буде до тебе! | |
| Бо заповідь Божа світильник, а наука то світло, дорога ж життя то навчальні картання, | |
| щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки. | |
| Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками, | |
| бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну... | |
| Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить? | |
| Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її? | |
| Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї! | |
| Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує, | |
| та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому! | |
| Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою, | |
| побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться, | |
| бо заздрощі лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти: | |
| він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш! |