| Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму, | |
| щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть! | |
| Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші, | |
| та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний, | |
| її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її! | |
| Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона. | |
| Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст: | |
| віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому, | |
| щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого, | |
| щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!... | |
| І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили, | |
| і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало! | |
| І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників... | |
| Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!... | |
| Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя: | |
| чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води? | |
| Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою! | |
| Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ, | |
| вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її! | |
| І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки? | |
| Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє: | |
| власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він, | |
| помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!... |