| І оце Соломонові приповісті, що зібрали люди Єзекії, Юдиного царя. | |
| Слава Божа щоб справу сховати, а слава царів щоб розвідати справу. | |
| Небо високістю, і земля глибиною, і серце царів недослідимі. | |
| Як відкинути жужель від срібла, то золотареві виходить посудина, | |
| коли віддалити безбожного з-перед обличчя царевого, то справедливістю міцно поставиться трон його. | |
| Перед царем не пишайся, а на місці великих не стій, | |
| бо ліпше, як скажуть тобі: Ходи вище сюди! аніж тебе знизити перед шляхетним, що бачили очі твої. | |
| Не спішися ставати до позову, бо що будеш робити в кінці його, як тебе засоромить твій ближній? | |
| Судися за сварку свою з своїм ближнім, але не виявляй таємниці іншого, | |
| щоб тебе не образив, хто слухати буде, і щоб не вернулась на тебе обмова твоя. | |
| Золоті яблука на срібнім тарелі це слово, проказане часу свого. | |
| Золотая сережка й оздоба зо щирого золота це мудрий картач для уважного уха. | |
| Немов снігова прохолода в день жнив посол вірний для тих, хто його посилає, і він душу пана свого оживляє. | |
| Хмари та вітер, а немає дощу це людина, що чваниться даром, та його не дає. | |
| Володар зм'якшується терпеливістю, а м'якенький язик ломить кістку. | |
| Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути. | |
| Здержуй ногу свою від дому твого товариша, щоб тобою він не переситивсь, і не зненавидів тебе. | |
| Молот, і меч, і гостра стріла, людина, що говорить на ближнього свого, як свідок брехливий. | |
| Гнилий зуб та кульгава нога це надія на зрадливого радника в день твого утиску. | |
| Що здіймати одежу холодного дня, що лити оцет на соду, це співати пісні серцю засмученому. | |
| Якщо голодує твій ворог нагодуй його хлібом, а як спрагнений він водою напій ти його, | |
| бо цим пригортаєш ти жар на його голову, і Господь надолужить тобі! | |
| Вітер північний народжує дощ, а таємний язик сердите обличчя. | |
| Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі. | |
| Добра звістка з далекого краю це холодна водиця на спрагнену душу. | |
| Джерело скаламучене чи зіпсутий потік це праведний, що схиляється перед безбожним. | |
| °сти меду багато не добре, так досліджувати власну славу неслава. | |
| Людина, що стриму немає для духу свого, це зруйноване місто без муру. |