| Заміри серця належать людині, та від Господа відповідь язика. | |
| Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь. | |
| Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої. | |
| Все Господь учинив ради цілей Своїх, і безбожного на днину зла. | |
| Огида для Господа всякий бундючний, ручуся: не буде такий без вини! | |
| Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого. | |
| Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею. | |
| Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ'я. | |
| Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь. | |
| Вирішальне слово в царя на губах, тому в суді уста його не спроневіряться. | |
| Вага й шальки правдиві від Господа, все каміння вагове в торбинці то діло Його. | |
| Чинити безбожне огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю. | |
| Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить. | |
| Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його. | |
| У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною. | |
| Набування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла! | |
| Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює. | |
| Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність. | |
| Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними. | |
| Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний. | |
| Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки. | |
| Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота. | |
| Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання. | |
| Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості. | |
| Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти. | |
| Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її. | |
| Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь. | |
| Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів. | |
| Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі. | |
| Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло. | |
| Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности. | |
| Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста. | |
| За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа. |