| Слова Агура, Якеєвого сина, массеянина: Слово мужчини: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, і змучився я! | |
| Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму, | |
| і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих... | |
| Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш? | |
| Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має. | |
| До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти. | |
| Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру: | |
| віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним, | |
| щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім'я мого Бога. | |
| Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став. | |
| Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє, | |
| покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите, | |
| покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися! | |
| Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі! | |
| Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить: | |
| шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь! | |
| Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть! | |
| Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю: | |
| дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!... | |
| Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!... | |
| Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона: | |
| під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться, | |
| під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!... | |
| Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі: | |
| мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом; | |
| борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять; | |
| немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить; | |
| павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських! | |
| Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири: | |
| лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким, | |
| осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо! | |
| Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста! | |
| Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку. |